Здолбунівщина

Пісня завжди йде з нами поруч

Пісня допомагала жити, творити. І якими б справами не займалися, які б проблеми не обсідали, роблять все можливе, щоб у день  репетиції зібратися усім разом. Власне, вони й репетицією це не називають, просто приходять поспівати для душі.

       Ці слова про учасників ансамблю «Оберіг», працівників Новомощаницької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Здолбунівського району.

Керівник колективу, директор школи Козік Світлана Михайлівна розповідає, що їхній співочий гурт відрізняється від інших тим, що виконує лише авторські пісні. А авторами творів є учасники ансамблю, вчителі молодших класів – Раїса Сергіївна Броякова, пише вірші, А Василь Миколайович Капітула – музику. У їхньому  творчому доробку декілька десятків різних за стилем пісень таких, як «Чебреці», «Синові в дорогу», «Нова Мощаниця», Безсмертники», «Не залишай села», «Криниця», «Пшениці квітують» та інші. Раїса Сергіївна зазначає, що поштовхом для написання віршів може стати незвичайна травинка в полі, ключ журавлів в небі, криниця на краю села, щирі люди, що живуть поруч.

       Мабуть, немає людини, яка б лишилася байдужою  до їхніх  мелодійних пісень, що бентежать душу, а серце наповнюють почуттям смутку, радості та любові.

       У них любов до України, рідної природи, села, батьків, захоплення історією краю. У репертуарі ансамблю «Пісня про Нечая», «Благослови нам, Боже, Україну», «Яблуневий цвіт», «Нова Мощаниця – село на Збитинці», що є своєрідним гімном рідного села.

       Послухавши пісні у виконанні ансамблю «Оберіг»,  весь навколишній світ, який ще з ранку здавався сірим і невиразним, раптом стане чарівним і казковим.

       І коли відбудуться такі дивовижні зміни в душі кожного з нас, коли в наших серцях звучатиме добра пісня – тільки тоді ми зможемо змінити на краще весь навколишній світ.

Пісні гурту «Оберіг»

Слова - Раїси Сергіївни Броякової

Музика - Василя Миколайовича Капітули

Хвала борцям

І

Благослови нам, Боже, Україну!

Ліси і ріки, гори і поля,

І над водою схилену калину

І кожен сущий в ній хай промовля

П-в

Хвала борцям, хвала,

Героям слава!

Нам воля дорога і золота

Хай незалежна розквіта держава

На многії і многії літа

ІІ

Благослови нам, Боже, всю родину.

Нехай живе в ній злагода й кохання,

Хай посміхнеться донечці і сину

Щаслива мати у ясне світання

П-в

Хвала борцям, хвала,

Героям слава!

Нам воля дорога і золота.

Хай незалежна розквіта держава

На многії і многії літа

ІІІ

Благослови, Всевишній, рідну мову,

Щоб через неї чварів не було ,

Щоб не забули пісню колискову,

Не залишили життєдайне джерело

П-в

«Не залишай села»

Усяка ніч кінчається світанням

І сонце перший промінь посила

І думка чиста про любов-кохання

Нечутно лине з міста до села

ІІ

Там мама спочиває вічним сном,

Над нею дзвін виспівує провідний.

Самотність бродить мовчазним садом,

А дім чека, що хто ще прийде рідний.

Приспів

Не залишай села, не залишай,

Щоб мамина могила не запала,

Щоб саду твого не згорів розмай,

А рідна хата пусткою не стала

ІІІ

Щоб стежка до криниці через сад

Не заросла бур’яном-кропивою.

Частіш ходи із маминим відром

За чистою досвітньою водою

ІV

Нехай родина сяде за столом

І відпочинуть працьовиті руки,

Щоб пісня не змовкала над селом

Хай в нім ростуть діти і онуки

Яблуневий цвіт

Яблуні розквітли білим шумовинням

І дівоча врода квітне навесні.

Вийди у садочок, як стемніє нині,

Слухать соловейка співи голосні

Соловей щебече з вечора до ранку,

А зозуля вранці голос подає,

Будем зустрічати росяні світанки,

Щоб раділо серце і твоє й моє

Все в житті буває:

Вітер цвіт зриває,

Приморозки палять зелененький гай,

Хай тебе розлука наша не лякає

Завтра на світанку  в військо проводжай

Пам’ятай, дівчино,  пісню солов’їну

Хай тебе бентежить вітер весняний.

Іду боронити рідну Україну

Бережи віночок яблуневий свій

Волинь

Де б не був ти, а сюди прилинь

У благословенний Богом край.

В чарівну, заквітчану Волинь,

Де озера, ріки і зелений гай

Приспів

Ти прилинь, ти прилинь, ти прилинь

В чарівну, заквітчану Волинь

Роси діамантами навкруг,

Чи поля зимові білі-білі

Стріне там тебе найкращий друг

І дівчата-волинянки милі

Привіта тебе  твоє село,

Вікнами всміхнеться рідна хата,

З посивілим пасмом над чолом

Сліз не зможе стримать добра мати

Льон цвіте, мов море голубе,

Не змовка над ним співучий птах

І кохання не мине тебе,

Вимріяне у чарівних снігах

Де б не був, а сюди прилинь,

Де в саду схилився кущ калини

В рідну і заквітчану Волинь,

Чарівний куточок України