Мандрівний провідник,
діяльність якого спричинила значний вплив на релігійне життя на Західній
Україні.
Леонтій Герасимович
Грицан народився в с. Нова Мощаниця 1899 року у селянській сім’ї. З дитинства Леонтія привчили шанувати Святу церкву.
Початок його самостійної діяльності
припав на 1933 рік, коли після чергового паломництва він заявив брату Дмитру
про рішення залишити домівку і йти мандрівним провідником.
Леонтій
проповідував у містах і селах Волині, доля заносила його і в міста Польщі. Декілька
разів його заарештовували, а згодом відпускали на поруки брата. В 40-х
роках організував масові паломництва в Почаївську і Києво-Печерську Лаври. У 1946
році за дармоїдство і пропаганду релігії провідника було засуджено і
відправлено у заслання в Казахстан.
Після п’яти
років поневірянь Грицан повертається на Рівненщину і знову пропагує
ортодоксальні істини. Це стає причиною репресії. У 1954 році Грицана
заарештовують знову. На цей раз Рівненський обласний суд за антирадянську
діяльність виніс вирок – 10 років в’язниці. Покарання відбував у
поселенні Явас Мордовської АРСР. У січні 1956 року мандрівний проповідник
вийшов достроково на волю.
Радянська
влада не переставала слідкувати за діяльністю проповідника. У 1958 році в
газеті “Червоний прапор” була надрукована стаття “Що приховується під назвою
“Істинно православна церква або сектою “Леонтіївці” про реакційну,
антирадянську сутність діяльності Леонтія Грицана. Проповідника знову засудили
на 10 років Мордовський таборів. Там він спілкувався із ув’язненими
православними священиками і єпископами, прийняв чернечий постриг з ім’ям
Серафим.
У 1968 році повернувся в рідне село. Брат прийняв
його і обладнав для нього келію.
Грицан постійно
відвідував церкву, кожної неділі сповідався і причащався.
До нього не припинявся
потік людей, котрих він зцілював від важких хвороб і наставляв на шлях істини.
Помер Леонтій у 1973
році, захоронений у с. Нова Мощаниця.
Він і далі зцілює людей
і охороняє село від нещасть і катастроф.
Немає коментарів:
Дописати коментар