Легенди Новомильська

Легенда про походження назви села

Одного разу заповзятий на мандри юнак подався на південь, щоб побачити омріяне підгір’я. Довгий був його шлях, доводилось пробиватися тропами надрічків’я і от перед його зором відкрилось небачене ніколи. То були чаруючі з білосніжними шпилями висоти, обвінчані пеленою казкового різнолісся у мареві райських барв. "Ох! Яке то миле місце!" – вигукнув юнак. "О, справді миле! – донеслось до будівничих, які зводили твердиню. – Тому город Мильськом ми назвемо". Так і назвали.

Дівоча гора (Дівиця)

У селі Новомильську, що у Здолбунівському районі, є гора з дивною назвою Дівиця. Вона найвища в усій окрузі. Піднялася аж ген угору, ніби розглядає все за багато миль; давно вкрилася сосняком, наче хоче заховати свою таємницю від сторонніх очей, не бажаючи знову й знову згадувати події, що стали вже давно історією і йдуть у забуття.

Кажуть, у ті далекі часи, коли на українські землі нападали татари, недалеко від села людьми було збудоване "городище". Саме на ньому і переховувались усі мешканці з навколишніх сіл. Татарам важко було приступом взяти цю фортецю, що з усіх сторін була оточена урвищем. З неї, подейкують, був таємний хід аж до Тайкурського замку.

Ось одного разу довідались татари про таємний хід і вирішили знайти, де він знаходиться. Схопили бусурмани дівчину-українку і стали допитувати, щоб вивідати таємницю. Мовчить дівчина. А коли ніякі тортури не змусили її говорити, то хан наказав живцем замурувати її на найвищій горі. Страшним було покарання, проте і воно не змусило говорити мужню українку.

З того часу ту гору стали називати Дівочою або Дівицею.

Легенда про Дівочу гору

При Новомильську є два об’єднані городища: Велике й Мале. Між ними видно сліди давнього насипного валу, а дещо на захід – руїни Мурованого стовпа, від якого ніби починався підземний хід до Тайкурського замку. Дещо на схід височить гора Дівиця, де спокутує тяжку провину дівчина, яка видала ординцям таємний хід до фортеці, через що гора тоді розкололася і поглинула її у своє лоно.