с. Білашів

Село Білашів Здобунівського району Рівненської області

Білашівська околиця приховує виразні сліди осілостей ранньослов’янської епохи, коли вже починало розвиватися тваринництво, землеробство, гончарство, а люди жили переважно у малих та здебільшого захищених оселях. Ще яскравіше зринають відлуння давньоруських та середньовічних діянь, свідками яких є старовинні могильники, речі побуту, виробництва, культури.

У назві Білашів приховане поняття «населений пункт, котрий заснував, привласнив, фундував Білаш».

Уперше Білашів згадує 18 березня 1512 року акт, за яким Семен Олизарович отримує від князя Любарта Гезиміновича «имение Белпшов, купленое за 30 коп грошей», котре до того утримував Острізький замок і брав повинності від 11 димів, 7 городів.

Білашівська околиця приховує виразні сліди осілостей ранньослов’янської епохи, коли вже починало розвиватися тваринництво, землеробство, гончарство.

В XIV-XVI ст.. Білашів перебуває у складі Литовського князівства.

Акт 1585 року вміщує лист королівського коморника Миколи Рокицького з приводу введення єпископа Кирила Терлецького в Луцько-Острізьку єпархію і надання її у вічне користування маєтності, серед яких “двор й село Белашов” з приналежними околишніми дворишами.

Акти 1648-1654 років засвідчують “Белашов”, в околиці котрого діяли загони повсталих селян. Повідомляється, наприклад, що в урочищі “На камине” із засідки були вщент розбиті шляхетські каральники, котрі прибули здійснювати “контрибуцію” майна селян. На той час припадає майже цілковите спустошення села. Це спричинили воєнні розрухи, голодомори, морові епідемії Внаслідок цього під кінець 1676 року в селі залишились лише 3 убогі садиби. За поділом спадкового майна 1753 року, “Белашов” відійшов до князя Станіслава Любомирського, а в 1767 році став власністю спадкоємців польського магната Дуніна-Карвицького, котрий тут, як і в Мізочі, сформував “заказник”, “звіринець”, розширив культивовані займи. У 1890 році “село Белашов при ключах волости Мизочской” мало 133 двори, 1042 мешканці, церковно-приходську школу з 1888 року, дьогтярню, крамничку. Карта 1915 року масштабу 1:1000 подає село польським записом “Бялашув” і зарисовує його багатьма переплетеними вуличками в околиці лісомасивів, культивованих земель та крайнього верхів’я річки Стубли.

За часів панської Польщі з метою просвітницької діяльності створювались осередки Просвіти. Такий осередок був створений в Білашеві. Організаторами просвітницької роботи були вчителі. Членами «Просвіти» була сільська молодь з числа більш освічених, тих що вміли читати і прагнули до знань.

У вересні 1939 року гніт католицької Польщі було зламано. В Білашеві був створений виконком сільської ради. З села почали висиляти тих людей, що підозрювалися у нелояльності до нової влади або мали якусь власність чи освіту.

Вкінці червня 1941 року село було окуповане німцями.

4 серпня 1943 року село горіло.

Архівні документи свідчать «секретар рівненського обкому КП(б)У В. Бегма, роблячи підсумковий огляд-звіт за березень 1944 року повідомляв М. Хрущова: «Мізоцьким райвійськкоматом з березня 1944 року була оголошена мобілізація військовозобов’язаних по населених пунктах Мізоч, Білашів, Дермань».

На початку лютого 1944 року Білашів було звільнено від гітлерівського режиму, але боротьба УПА тривала.

Територією села протікає річка Стубелка, яка тече з заходу на схід і поділяє село на дві частини. В межах села більше десятка джерел, які живлять річку. У 1970 році був викопаний ставок.

Село Білашів знаходиться на відстані 22 км від районного та 35 км від обласного центру м.Рівне.

До складу села входить 537 дворів, де проживають 1210 жителів.

Площа населеного пункту становить 517 га.

Основною структурно-планувальною одиницею населеного пункту є вулиці, які розділені між собою ровами. Село забудовано по горбах одноповерховими будинками.

В адміністративно-громадському центрі зосереджені: сільська рада, 2 магазини, 5 торгівельних точок, навчально-виховний комплекс, дитячий садок, відділення зв’язку, ФАП, церква.

На території села діють Мізоч РТП, «Агро-консалт АВ», фермерські господарства «Росинка», «Парим».

На території знаходиться пам’ятка архітектури – церква 18 ст. , капличка, хрест-фігура (останки старовинного хреста) на Михайлівці, пам’ятник воїнам односельцям, які загинули в роки війни, пам’ятник загиблим воїнам УПА.

Видатні уродженці:

Круглик Віра Кирилівна, вишивальниця

Довгаль Петро Йонивич, художник, займався розписом церков

Ярошевич Василь Іванович, місцевий поет-пісняр, композитор, написав понад 60 пісень.